ми спілкувались невербально
і не моя у тім вина
що я моргала про карпати
а ти про груди зрозумів

ромашку посаджу в вазоні
гадати буду на петра
а втім засію цілу клумбу
бо почуття нестала річ

оксана дуже нервувала
не з тої встала ж бо ноги
та ще й і вивела зі строю
ваги

сховався вовік в мавзолеї
заліз під труп тремтячий труп
горить москва встає над нею
тризуб

буває так що раз на тиждень
ну а буває що і два
горить палає в наших мріях
москва

давно б вже мабуть розпрощались
в стосунках щезла гострота
але ділити як ми будем
кота

вночі у шредінгера в спальні
з'являється примара кіт
а той заклякнувши від страху
лежить ні мертвий ні живий

створити в перший раз людину
то рівень бога і не менш
а зараз це зробити може
будь хто ну майже кожен з нас

кіндрат у пошуках вбиральні
в олеся в домі заблукав
знайшовся коло міні бару
де максимально забаривсь

те дев'ять в телефоні галі
сам краще знає що писать
вона колись так заміж вийшла
і розлучилась вчора так

давно не чути за стіною
жіночій стогін та виття
цей дім не виробляє більше
життя

якщо аж сіпаються пальці
за горло декого здавить
то треба лікувати нерви
давити щоб рукой твердой

поліпшувати свій характер
я не збираюсь далебі
боюся раптом щось зламаю
в собі

гойдало корабель у морі
під воду ледве не пішов
бо у каютах надто сильна
любов

біжить оксана на підборах
ридаючи не йди стривай
клянуся що ти мій останній
трамвай

я думав у твоїй вітальні
шпалери в стилі постмодерн
а то класичні просто котик
подер

колаборантам білі капці
вручать ще треба за життя
якщо вже так міняти люблять
взуття

між нами хімія оксано
шепоче радісний олег
а з зульфією та іллєю
то тільки фізика була