поет стоїть на мокрій шкірі
спини бійцевого кита
і палить вбивчим дієсловом
чужі ворожі кораблі

моє ж ти сонце неможливо
весь час утворювать світи
та відпочинь сьогодні просто
світи

давай поплаваємо разом
тобі звичайно все одно
а я люблю ховати трупи
на дно

ми знов кайфуємо за містом
намет і по коліно став
але за три дні до печінок
дістав

галактих мертвих білий попіл
в космічне висипав відро
і розмішавши пензлем зорі
фарбує яблуньку господь

повзе слизький по глібу равлик
мураха до ноги прилип
і їсть та глібу то байдуже
гліб гриб

мене затрахала робота
настільки що якби мене
отак затрахав дядя Ігор
це був би кращий секс в житті

виходить сивий арестович
лице тягар років несе
і каже «ну ще пару тижнів
і все»

в росії щойно на камчатці
від сну прокинувся вулкан
а люди-зомбі сплять роками
і чи проснуться взагалі

в бажанні зберегти обличчя
про тіло трохи підзабув

повішу вирізку з газети
щоб завжди на виду була
там поряд з некрологом пісня
лала

ну то кого б собі обрати
ось є солдат ось командир
уляна орків розглядала
в приціл

сьогодні ти малюєш zіги
а завтра спалюєш ти книги

здіймає куряву лаптями
іде загін рятівників
то курку із гнізда врятують
а то кабанчика з хліва

кремлiвський чорт вiд лютi чорний
волав що час мовляв настав
"вставай, проклятьем заклеймённый!"
...не встав...

а я люблю біатлоністів
вони для ворогів біда
якщо одразу не підстрелять
то безумовно доженуть

у чорнобаївці місцина
що вкрив господь своїм плащем
одна колона друга третя
ущент

ви не лякайте бабу галю
а як злякали то пардон
розбита банка помідорів
і дрон