своїх слідів в житті твоєму
не бачу більше я ніде
а сніг та що йому до цього
іде

на спіритичному сеансі
сиджу у задньому ряду
і поглядаю в передпокій
чи не поцупив хто мій зонт

ти сходиш з розуму так довго
неначе диво це із див
я б за цей час разів п'ятнадцять
сходив

трамваю дзвін сирени крики
каштан гуп гуп гуде таксі
а сніг упав і щезли звуки
усі

зима ще виламає зуби
у жадібного москаля
бо найтвердіша взимку наша
земля

над королем і смерть не владна
і через вічність стадіон
ще скандуватиме бо Show Must
Go On

сашко тобі ж лише п'ятнадцять
а ти прийшов у дім розпуст
ану давай мотай-но звідси
на вус

мине зима весна і літо
і осінь теж колись мине
і час зімне життя коротке
земне

кондом мельдоній кальцій смекта
вугілля морфій бром флюколд
до мене жив у фармацевта
жако

коли поету олександру
для віршиків бракує рим
він їде потягом по рими
у рим

з під ковдри витягнути руку
вдягнути б швидше теплий светр
але до нього так далеко
аж метр

негарно вийшло з цим варенням
його я мазала на хліб
а ти вже якось випадково
прилип

сьогодні розбирала речі
наводила у шафі лад
поміряла усі корони
шкода що нікуди носить

жили в урочищах урану
яскраві їх представники
ілля людина енергійна
й людина дуже світла гліб

сміття дивилося на мене
а я дивився на сміття
торік ще зародилось в ньому
життя

настане день і врешті буде
ординську знищено стіну
та пам'ятаємо завжди про
ціну

якщо боїшся ти бабая
ховайсь під ковдру а не в льох
у ній так тепло і цікаво
удвох

ой хто там стукає у двері
мабуть коханчин чоловік
і я слухняно лізу в шафу
бо звик