щоб світом володарювати
котяча нависає тінь
єдине що нас всіх рятує
їх лінь

до себе вранці повертаюсь
я дуже важко відтепер
нудота зле але ні разу
не вмер

за рідним краєм затуживши
летять із вирію птахи
а їм назустріч їдуть наші
дахи

затятий гліб прокрастинатор
вже й вік пенсійний на поріг
а він цибнути ще з тарзанки
не встиг