микола з жахом усвідомив
що він у ліжку не один
і що одружений вже кілька
годин

життя таке стрімке що часом
здається пролітає повз
наскільки б швидко ти у ньому
не повз

привів додому незнайомку
приклав до носа хлороформ
вона поморщилась і каже
щось не вставляє дай іще

на спіритичному сеансі
щось ворушилось під столом
від чого галя червоніла
і шепотіла перестань

в похмільні ранки що зимою
до нас приходять на свята
проста вода смакує наче
свята

маленька мрія є у мене
ми лежимо з тобою вдвох
і ти мені шепочеш путін
подох

ексгібіціоніст аркадій
танцює танець живота
а ортопед ельвіра львівна
зітхає гірко сколіоз

наш всесвіт був колись двомірним
він був пласким немов папір
і це продовжувалось доки
бог орігамі не створив

екран вікна транслює ранок
сюжет про синій білий сніг
який я пультом перемкнути
не зміг

приємно іноді згадати
що людям був властивий сміх
і замість попелу із неба
йшов сніг

миттєво впасти щоб в нірвану
гліб різко вскакує з дивану

ми розмовляли як востаннє
і раптом нам забракло слів
що змусило мене з тобою
на мову тіла перейти

микола на обід щоденно
за раз з'їдає трьох качок
не від жорстокості він просто
качок

коли поету олександру
для віршиків бракує рим
він їде потягом по рими
у рим

настане день і врешті буде
ординську знищено стіну
та пам'ятаємо завжди про
ціну

у цей похмурий будній ранок
пришли нам боже дофамін
від мізантропії позбав нас
амінь

в цей світ прийшли не випадково
колись ми всі із небуття
а щоб зносити певну кількість
взуття

вона сказала що в коханні
найголовніше не тіла
і ще набрала сто чотири
кіла