я б ще із пагорба дивився
на рідні села і міста
та режисер велів знімати
з хреста

в кінці тонелю видно світло
зірками вкритий небосхил
і голос янгола куди без
бахіл

сріблястий сніг на фоні неба
сріблясті іскорки в очах
коротке щастя у найдовших
ночах

його цілуєш бавиш пестиш
і бережеш від зайвих втом
а я твоїм лиш мрію бути
котом

своїх слідів в житті твоєму
не бачу більше я ніде
а сніг та що йому до цього
іде

ти сходиш з розуму так довго
неначе диво це із див
я б за цей час разів п'ятнадцять
сходив

зима ще виламає зуби
у жадібного москаля
бо найтвердіша взимку наша
земля

з під ковдри витягнути руку
вдягнути б швидше теплий светр
але до нього так далеко
аж метр

ліхтар і телефон і ноут
вчепились голодно в дроти
підзаряджаються потроху
а ти?

яка у нас сентиментальна
вечірка в стилі "як колись"
де ти дістав портвейн три сімки
колись

сусідчин он добро до хати
в сім'ю додому геть усе
а мій відповідальність тільки
несе

було спочатку кажуть слово
та я не дуже вірю в це
бо інші кажуть що спочатку
яйце

мене веселі оптимісти
весь час запрошують в ряди
але вряди я тільки можу
годи

як в небі вагнерівці бачать
бандерівського комара
біжать в від'ємний наступ з криком
ура

так добре дбає про безпеку
дільничий мачо наш василь
що й досі обійшлось без жодних
весілль

не знадобиться у поході
двоспальне ліжко зульфії
але не гинути ж цій мрії
її

в олега десять альтер его
і серед інших альтер ег
закономірно загубився
олег

олег настільки переймався
питанням чистоти степів
що всю асканію пройшовши
терпів