на завершальній ноті тиші
ранковий дзеленчить трамвай
так починається у місті
симфонія нового дня

в кінці родинного застілля
хапають телефони всі
сидять травмовані лікують
інформаційні бульбашки

оксана лізе за кінг конгом
на той триклятий хмарочос
кричить благаю повернися
поїж і шапку надягни

оскільки в мене мама люба
то я олегович і все
а сину зульфії складніше
бо він у неї ібн олег

ключі від космосу в кишені
забув я іншого пальто
тому крізь телескоп сьогодні
дивитись будем жалюзі

я сотню раз собі казала
що в мене буде все не так
і на сто перший виявлялось
що знову все як у людей

олег чіплявся за надію
надія за аркадія
хіба ж би то було весілля
якби ламбади не було

внесли ми у червону книгу
напівпритомного іллю
бо він вже овочеподібний
хоча й на ранок огірком

уявні друзі олексія
прийшли з гітарою вином
прекрасні люди та на другу
скидався знову тільки він

на цьому фото всі веселі
дмитро оксана гліб і гнат
один лише вадим серйозний
бо паспорт все таки його

із метрономом олександра
заходить у вагон метро
а там уже з вагонономом
просунутіший олексій

історій просто ціле море
в аркадія у голові
хоча насправді море мертве
та в цьому в принципі вся сіль

в анфас микола просто красень
блакитні очі світлий чуб
але якщо дивитись в профіль
дебільних жартів перепост

ґаа ґаа ґаа ґааґа
вертались з вирію бійці
вождям на лисини із неба
скидали краплі розривні

союз іржавих генералів
колос на глиняних ногах
гримить своїм металобрухтом
там де історії смітник

в хвилину тиші не вмістити
мільйони зламаних життів
і біль і лють ламають груди
та ми тримаємо удар

в оксани внутрішньому світі
живуть вомбат бабак ховрах
і навіть лікареві страшно
сягать такої глибини

я відлучився ненадовго
то ти в пісочниці сама
саджаєш жолудь ліпиш хатку
і двох народжуєш синів