ти спокушала йти на каву
а я стояв ніяковів
бо мамо кажуть щоб ніяких
кавів

не знаю як жінкам сказати
ходжу на серці з тягарем
відколи закохався в інший
гарем

оксана глянула в люстерко
а там вусатий чоловік
понервувала постраждала
і звик

рояль колишнього і речі
оксана тягне на смітник
ну хоч його нести не треба
сам зник

буває пишеш есемеску
я дуже зайнятий пробач
а сам в цей час стоїш на кухні
і просто дивишся в вікно

не намагайтесь запросити
хому на цілу ніч у морг
бо там повсюди кляті вії
морг морг

артем із лайкою і в стресі
ледь вирвався з коментарів
закрив фейсбук і на роботі
згорів

коли нема нікого вдома
вночі приходять карасі
і дражнять що у мене вдома
не всі

шахрай цей коуч з красномовства
та ви погляньте но лишень
одних для слів сто двадцять вісім
кишень

ти тінь колишньої приводиш
знов на побачення до нас
вона неначе чорний янгол
сидить на лівому плечі

нам шлють військову допомогу
з такою кількість порад
що тих порад уже на цілий
парад

оксана дуже нервувала
не з тої встала ж бо ноги
та ще й і вивела зі строю
ваги

біжить оксана на підборах
ридаючи не йди стривай
клянуся що ти мій останній
трамвай

я думав у твоїй вітальні
шпалери в стилі постмодерн
а то класичні просто котик
подер

колаборантам білі капці
вручать ще треба за життя
якщо вже так міняти люблять
взуття

в поштовій скриньці п'ятий місяць
чекає паперовий лист
я відповім обов'язково
колись

пасуться наче ті ягнята
на небі в моринцях зірки
а їх малий тарас годує
з руки

зайду в полишений будинок
де в вікна тягнеться полин
і ви подивитесь на мене
з світлин