я подивився у безодню
і вже її не відпущу
бо в ній любов вона із сала
й борщу

живуть травмуючі події
десь в підсвідомості у нас
на теплих спогадах про море
і джаз

якщо мої померзнуть очі
якщо відмовлять пальці рук
почую серцем де мій ворог
де друг

лежу в дзеркальних окулярах
й кісневій масці поруч як
це джомолунгма тут без яка
ніяк

олег дизайнер інтер'єрів
прекрасну творить каламуть
до нього йдуть його знаходять
і б'ють

рать косооких окупантів
кривим багром під чорний гай
збирає в свій підземний човен
мазай

магічне вогнище палає
дуби чудовий краєвид
читає вірш мій сивий пращур
друїд

над королем і смерть не владна
і через вічність стадіон
ще скандуватиме бо Show Must
Go On

мине зима весна і літо
і осінь теж колись мине
і час зімне життя коротке
земне

жуль головою в квітах травах
гуде як невеличкий дриль
йому лоскоче вітер дупцю
жуль джміль

додому бог прийшов з роботи
поставив all you need is love
і половинки всім істотам
роздав

найвища ступінь егоїзму
коли твій мозок хтось довбе
не впізнавати в тому дятлі
себе

тарас пішов у рукопашний
дістав хреста і гострий штик
і в саме серце вороженьків
штрик штрик

щось дуже схоже на оксану
але незграбне і косе
олегу змій зеленоокий
несе

злетів мій квадрокамікадзе
несе до ворога біду
за ним по полю потихеньку
іду

я по дніпру на жовтій баржі
під синім небом де безвіз
сім тон весни живої в осінь
провіз

зникають люди в морі жовтня
і сплять під листями на дні
хто не прив'язаний спливає
я ні

цей світ ще дихає він теплий
біжи лови його мерщій
останній промінь бо на тому
дощі