коли нас знайде археолог
то не відчинить саркофаг
віршів злякається на кришках
покличе старшого когось

заснув і сон мені наснився
що сплю і сниться сон мені
про те що знов я сплю і бачу
як я заснув і сниться сон

я в те не вірю просто знаю
що в купі втрачених надій
нарешті знайдеться живою
добіса втомлена твоя

на світлофорі без зупинки
під повним місяцем трамвай
вже геть знекровлений порожній
у ніч гудронову повзе

у хату влізли лангольєри
поїли сало самогон
й моє минуле отруїлись
і всі попадали і сплять

від термояду часто гинуть
як йде весна сніговики
таблеток теплих наїдяться
і палять шлунки до дірок

була пітьма і порожнеча
ні звуків ані голосів
а потім хтось промовив слово
відтоді все і почалось

на рік новий як вимкнуть світло
візьму драбину і мішок
і натрушу яскраві зорі
в домівки ваші принесу

коли вони повиздихають
питаю бога він мовчить
і замість відповіді чую
роботу наших пепео

мене давно гойдають трави
і пестять квіти і дощі
катають равлики та бджоли
і носить вітер не чекай

в пітьмі з ліхтариками люди
як зорі в космосі і я
іду зігрітий теплим світлом
між ними наче космонавт

оксана відьма не стріляє
вона на лінії вогню
стоїть читаючи закляття
і ворог падає й горить

ми завантажимо ваш допис
коли ви будете онлайн
про те сповіщення додому
вам голуб сивий принесе

мене страчали рано вранці
на площу падав перший сніг
і натовп стих як ти читала
мій остаточний пиріжок

тут вічний травень море сонця
багато сакур та тепла
до галі зайдеш сіра осінь
дошкульний вітер та дощі

ти вже біжиш до мене люба
тебе не бачу ще але
вирує став спливає риба
і з неба падають хрущі

господь прийшов як той електрик
на землю грішну у четвер
без зайвих викликів й рахунків
і всім полагодив життя

знайди мене по мерехтінню
віршів коротких на снігу
та вщент розплавленим пістолям
і збожеволілим птахам