крізь дим на ношах тягнуть літо
руда як сонце медсестра
червоно жовтими дощами
бинтує опіки бійцям

коли мене накриє осінь
віддайте зошита дочці
а зброю сину та залиште
у листях збитого мене

я уночі буває вийду
у дике поле і впаду
а зверху так співають зорі
що всі супутники тремтять

таке в австралії буває
під деревом кремезний коп
коалу п'яного по дупці
хлоп хлоп

не вєшать нос гардемаріни
запам'ятовуйте цю мить
на фоні моря штаб ваш клятий
горить

прийшов до галі арестович
з гордоном й каже борщ звари
ми ненадовго може тиждень
два три

ми нещодавно вийшли з моря
на землю грішну бачить бог
так і до неба доберемся
удвох

та де ж та правда совість віра
як в церквах служать торгаші
на шиях хрестик в них і нолик
в душі

сова танцює з вінні пухом
під запальний карпатський твіст
свиня вже всьо горять копита
і хвіст

тарас прийшов до психіатра
не можу каже жити з цим
наллю борщу відріжу сала
й не їм

десь на кордоні між світами
олег обмацує пітьму
вона мовчить і поглинає
його розмазані сліди

поет стоїть на мокрій шкірі
спини бійцевого кита
і палить вбивчим дієсловом
чужі ворожі кораблі

моє ж ти сонце неможливо
весь час утворювать світи
та відпочинь сьогодні просто
світи

ми знов кайфуємо за містом
намет і по коліно став
але за три дні до печінок
дістав

галактих мертвих білий попіл
в космічне висипав відро
і розмішавши пензлем зорі
фарбує яблуньку господь

повзе слизький по глібу равлик
мураха до ноги прилип
і їсть та глібу то байдуже
гліб гриб